Портрет Марії Монтессорі надруковано на італійських лірах, а ім‘я тричі було в переліку претендентів на Нобелівську премію. Вона стала першою жінкою-лікарем. У 1896 році молода випускниця медичного факультету Марія Монтессорі почала працювати асистенткою лікаря у клініці університету. Тут відбулася її перша зустріч з розумово відсталими дітьми. Ці діти перебували у порожній кімнаті без іграшок і книжок, ніхто не грав і навіть не розмовляв з ними. Одного разу Марія помітила, як після обіду діти знайшли скоринку хліба і почали ліпити кульки. Це була їх єдина розвага. Монтессорі принесла нові предмети: коробки, посуд, клапті тканини. Через деякий час вона помітила, що поведінка дітей стала осмисленішою, вони вже могли себе обслуговувати, грати і спілкуватися. Діти, яких усі занедбали, розвивалися! Монтессорі переконалася, що для дітей (не важливо, хворих чи здорових) – необхідне спеціальне середовище: ігри та іграшки, які б допомагали вивчати явища навколишнього світу.Працюючи з дітьми, Марія Монтессорі звернула увагу на те, що дітям властиве особливе мислення, що відрізняється від мислення дорослого. Вона назвала його «всотувальним мисленням». Крім того, вона помітила, що дитина у своєму розвитку переживає кілька особливих періодів, коли вона більш відкрита для сприйняття інформації. Ці періоди називаються сензитивними. У різних дітей вони виникають по-різному і в різний час.

Ось орієнтовні строки сензитивних періодів за Марією Монтессорі:

Від 0 до 6 років — період розвитку мовлення.

Від 0 до 3 років — період сприйняття порядку.

Від 0 до 5,5 років — період сенсорного розвитку.

Від 1,5 до 2,5 років — період сприйняття маленьких предметів.

Від 1 до 4 років — період розвитку рухів і дій.

Від 2,5 до 6 років — період розвитку соціальних навичок.

Метод Монтессорі складається з трьох основних частин: дитина, навколишнє середовище, учитель. Він заснований на спостереженні за дитиною в природних умовах і прийняття її такою, якою вона є. Девіз методу Монтессорі: "Допоможи мені зробити це самому". Дитина вчиться в основному самостійно за допомогою спеціально розроблених Монтессорі-матеріалів. В Монтессорі-матеріалах закладена можливість самоконтролю: дитина сама бачить свої помилки і дорослому не потрібно вказувати на них. Можна використовувати вдома кілька правил, які використовуються в садках Монтесорі:

1. Хочеш працювати разом - домовся про це.

2. Можна спостерігати за роботою інших, але при цьому не заважати їм.

3. Після роботи складаємо все по своїх місцях.

4. Коли важко, попроси про допомогу і обов'язково подякуй за неї.

Ці правила, виховують внутрішню дисципліну, обгрунтовуючи на визнанні прав іншої людини, на повазі до нього і до його роботи.

Матеріали для впровадження Монтессорі-педагогіки:

1. Пляшечки, баночки різних розмірівз кришечками.

2. Губка, дитяче мило і посуд.

3. Будь-яка крупа, щітка, совочок.

4. Губка, піднос вода, лійка, склянки.

5. Гудзики, шнурки, кнопки, гачки.

6. Клаптики різної текстури (шовк, бавовна, шерсть).

7. Дрібні предмети (гудзики, мозаїка, кульки) .

8. Мішечок з 8-10 знайомими малюку предметами (стрічка, олівець, гребінець, гумовий зайчик та ін.)

9. Папір.

10. Намистинки, жолобок (зробити зі шланга, н-р), блюдце.

Ігри за методикою М. Монтесорі прості й ефективні. Вони спрямовані на роботу дитячих пальчиків. А розвиток дрібної моторики безпосередньо пов'язано з мовним та інтелектуальним розвитком дитини.

«Шумові коробки»

Атрибути для гри складаються з двох ящиків по 6 коробочок в кожному. Шумова шкала коробочок захвпчує шуми від тихого до гучного. Вони заповнені різними матеріалами і при струсі видають різні шуми. Як працювати з матеріалом. Коробочки однієї серії вийняті з ящика і поставлені на стіл. Вихователь бере коробочку, трясе її вгору і вниз і уважно прислухається до шуму. При повторенні він закриває очі. Інтерес дитяти буде притягнений до дії. Тепер вихотель бере коробочки з іншого ящика. Коробочки з червоними кришками ставлять з одного боку столу, серію з блакитними кришками - з іншого боку. Так досягається вища концентрація. Він бере в руки по одній коробочці з кожної серії. Через почерговий струс порівнює їх між собою. Якщо шуми обох коробочок не збігаються, він ставить назад одну коробочку декілька в стороні від останніх. Вправа повторюється з іншими коробочками тієї ж серії. Це продовжується до тих пір, поки не буде знайдена коробочка з таким же шумом.

«Веселі прищіпки»

Прищіпки - це чудовий тренажер для маленьких пальчиків. Покажіть дитині, як їх можна чіпляти до будь-якого плоского предмету, наприклад, до картону, широкої лінійки, тарілки. З часом завдання можна ускладнити: попросіть малюка закріпити прищіпки на натягнутій мотузці. Щоб ваші заняття були цікавішими - зробіть спеціальні картонні заготовки, наприклад, можна вирізати силуети ялинки і сонечка. Дитині буде набагато цікавіше чіпляти ялинці голки з прищіпок, а сонечку - промінчики.

«Коробочка з тканинами»

Іграшки: невелика коробочка, що містить по парі шматочків кожної тканини різної текстури (наприклад, шовк, бавовна, шерсть тощо). Покажіть малюкові три пари шматочків тканини, найбільш контрастних за текстурою; потім перемішайте їх і попросіть дитину знайти пари, обмацуючи їх руками; коли малюк зрозуміє суть вправи, додавайте інші шматочки тканини; надихніть дитину проробити те ж саме із зав'язаними очима.

"Розкладемо по порядку"

Висипте в мисочку намистинки двох кольорів (приблизно по 5-7 намистинок кожного кольору) і праворуч від мисочки поставте два блюдця. Запропонуйте:

"Давай в одне блюдце складемо всі червоні намистинки, а в інше - всі зелені"

Щоб пожвавити гру, скажіть, наприклад, що це частування для ведмедика і зайчика, причому ведмедик любить тільки вишні, а зайчик - тільки агрус. Перекладати намистинки треба по одній, беручи трьома пальцями (покажіть). Якщо якісь намистинки впадуть на стіл, попросіть підібрати їх за допомогою совочка. Обов'язково доведіть роботу до кінця - цей навик дуже важливий. Тому на перших порах беріть менше намистинок.

"Виловили з води"

Налийте в миску воду і киньте туди кілька дрібних предметів: шматочки пробки, гілочок і т.п. Запропонуйте малюкові за допомогою маленького сита з ручкою виловити всі ці предмети і скласти їх у тарілку, що стоїть на підносі праворуч від миски. Сито малюк повинен тримати в правій руці, згодом поміняти ручки. Коли вправа буде опанована, можна ускладнити завдання, давши малюкові ситка (бажано однакові) в обидві ручки. Саме одночасне виконання вправи обома руками найбільш позитивно впливатиме на розвиток вашої дитини.

"Була калюжа - і немає її"

Ця вправа має велике виховне значення: дитина, яка пролила щось, зможе прибрати за собою. Це покаже малюкові, що безвихідних ситуацій не буває – що б не сталось, все можна виправити.

Спочатку навчіть малюка переносити губкою воду з однієї тарілки в іншу. Поставте на піднос дві тарілки: ліворуч з невеликою кількістю води, праворуч - порожню. Покажіть, як користуватися губкою, набираючи нею воду в одній тарілці і віджимаючи над іншою. Зверніть увагу на те, що вода не повинна капати з губки на піднос. Потім пролийте трохи води на піднос і покажіть, як витерти калюжу, зібравши її губкою.

Всі ігри необхідно проробляти по черзі обома руками.

« 10 штанг». Найбільш коротка штанга має довжину 10 см. Кожна наступна довша на 10 см., найдовша 1 м. Ширина 2,5 см. Використовується для поняття довжини (короткий-довгий), розвитку тактильних відчуттів.

Далі в режимі запитання – відповідь триває косультація.

Групова консультації для педагогічних працівників:

«Криза: вікова та внаслідок стресу»

Криза психічного розвитку - явище загострення психічних суперечностей, що супроводжується різкою і кардинальною перебудовою самосвідомості індивіда та його взаємин з навколишніми людьми

Людина може переживати як нормативні, вікові кризи, так і ненормативні. Вікові кризи мають типовий характер, тому що характеризуються однаковими віковими рамками перебігу, чинниками та симптомами. Науковці виокремлюють наступні вікові кризи психічного розвитку:

Зміст та причини вікових криз ґрунтовно розроблені щодо етапів становлення особистості, тоді як переживання криз розвитку впродовж дорослості лише вивчається. Більшість психологів вказує на типовий характер так званої кризи середини життя, яка розгортається приблизно в 40 років і пов'язується з аналізом та оцінкою особистістю життєвих досягнень.

Переживання кризи дітьми та дорослими супроводжується різною симптоматикою:

Травмуючі кризи, викликані раптовими зовнішніми причинами, являють собою реакцію психіки на непередбачувану ситуацію, що може становити загразу життю або його життєвоважливих складових частин. Зникає відчуття безпеки та захищеності, що важливе для всіх людей, а особливо дітей. Діти дуже чутливі до кризових ситуацій через свою нестійкість (навіть на слабкі подразники відповідають інтенсивно) та вікові особливості, до яких належить емоційна незрілість, нездатність узагальнювати та критично мислити, адекватно оцінювати ситуацію, прогнозувати.

Діти є активними свідками процесів, що відбуваються в суспільстві у нашій країні. Діти можуть сформувати свою точку зору оперуючи фактами та відомостями, які вони отримують із різних джерел інформації чи перейняти точку зору своїх батьків.

Травматичні кризи як гострі, так і хронічні сильно впливають на розвиток дитини, залишаючи глибокий слід в її житті в разі неадекватної та несвоєчасної допомоги батьків, педагогів чи психолога.

Криза приховує в собі як приховані можливості, так і небезпеку. З одного боку, криза може стимулювати оволодіння новими стратегіями вирішення конфліктів, розвивати впевненість завдяки новим установкам, новим способам поведінки, забезпечувати особистісне зростання, посилення ідентичності. З іншого боку, реальними небезпеками кризи стають: агресивні, непродумані вчинки, психічні захворювання, соматизація, відчай і замкнутість.

Діти реагують на кризу формуванням симптому, що є особливим засобом дитини повідомити про страждання. Це може бути страх, енурез, фобія, алергічна реакція і т.п. Як правило, симптом є захистом від загрозливого досвіду, тому ми не чіпаємо симптом на першій стадії кризової інтервенції. Ставимося до симптому як до необхідного захисту. Як тільки дитина буде відчувати захищеність і зможе говорити про кризу (травму), симптом буде не потрібний і відступить.

Дітям в різний віковий період необхідний різний рівень допомоги.

Вік від 3 до 7 років

- забезпечення підтримки, відпочинку, комфорту, можливості гратися і малювати;

- відновлення захисту з боку дорослих осіб;

- відділення травми від речових нагадувань;

- забезпечення постійної турботи і догляду.

Від 8 до 11 років

- допомога у висловленні прихованих переживань спровокованих подією;

- допомогти поділитися занепокоєнням, заспокоїти реалістичною інформацією;

- допомога в оволодінні переживаннями, апеляцією до самоконтролю;

- допомогти ідентифікувати пережиті під час події тілесні відчуття;

- допомога в збереженні позитивних спогадів про те, що він робив у важкий момент.

Важливо те, що виходом з кризової ситуації буде лише самостійне проживання ситуації і знаходження власного шляху, що буде приводити до позитивних змін, а не орієнтація на дорослого, який пропонує свій шлях виходу, дитина повинна знайти свій шлях подолання за допомогою дорослого, не щоб дорослий шукав його замість дитини.

Використана література:

Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та пост конфліктний період: метод.рек./Н.П.Бочкор та ін.. – К.:МЖПЦ «Ла Стада-Україна», 2014.- 84 с.

Методичні рекомендації для практичних психологів: Психологічна допомога особистості з посттравматичним синдромом/Уклад.І.Я.Мельничук, О.В.Цапенко – Кіровоград: Видавництво Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського,2006. – 52 с.

Марінушкіна О. Є. Порадник практичного психолога / О. Є. Марінушкіна, Ю. О. Замазій.— Х.: Вид. група «Основа», 2007.— 240 с. — (Дошкільний навчальний заклад. Психологія виховання).

Журнал «Практичний психолог.Дитячий садок» № 3, 2015

Міні-лекція для педагогічних працівників

«СДУГ або незручні діти»

Гіперактивність (синдром дефіциту уваги з гіперактивністю) виявляється невластивою для нормального, відповідного зросту розвитку дитини неуважністю, імпульсивністю. За даними психолого-педагогічної літератури, в описі таких дітей уживаються терміни: «рухливий», «імпульсивний», «спритний», «енерджайзер», «вічний двигун», «живчик», «вулканчик». Деякі автори використовують і такі словосполуки, як «моторний тип розвитку» «діти з підвищеною активністю» «діти з підвищеною афективністю». За даними фахівців, мало не половина дітей страждає так званою гіперактивністю. Не лише у нашій країні, але і у всьому світі кількість таких дітей неухильно зростає. Якщо дитина гіперактивна, то труднощі зазнає не лише вона сама, але і його оточення: батьки, одногрупники, педагоги. Під гіперактивністю прийнято розуміти занадто неспокійну фізичну і розумову активність у дітей, коли збудження переважає над гальмуванням. Лікарі вважають, що гіперактивність є наслідком дуже незначного ураження мозку. Такі діти не можуть сконцентруватися на одному предметі, їм важко виконати завдння не відволікаючись, робота часто неохайна, не закінчені деталі. Розумова діяльність дітей з СДУГ характеризується циклічністю: вони продуктивно працюють 5-15 хвилин, після чого їх мозок 3-7 хвилин акумулює енергію. Стан втоми супроводжується безпричинним роздратуванням, істерикою, плачем.

Серед можливих причин виділяють:

1)пренатальна патологія;

2)пологові травми та ускладнення після пологів;

3) психосоціальні (стиль виховання в сім’ї).

Психологи виділяють наступні ознаки, які є діагностичними симптомами гіперактивних дітей:

1. Неспокійні рухи в кистях і стопах. Сидячи на стільці, маля корчиться, звивається.

2. Дитя не може спокійно сидіти на місці, коли від нього цього вимагають.

3. Легко відволікається на сторонні подразники.

4. Насилу чекає своєї черги під час ігор і в різних ситуаціях в колективі (на заняттях, під час екскурсій і свят).

5. На питання часто відповідає, не замислюючись, не вислухавши їх до кінця.

6. При виконанні запропонованих завдань випробовує складнощі (не пов'язані з негативною поведінкою або недостатністю розуміння).

7. Часто переходить від однієї незавершеної дії до іншої.

8. Не може грати тихо, спокійно.

9. Багато говорить.

10. Інтереси поверхневі та недовговічні.

11. Часто заважає іншим, пристає до тих, що оточують (наприклад, втручається в ігри інших дітей).

12. Часто складається враження, що дитя не слухає звернену до нього мову.

13. Не слідкує за своїми речами. Часто втрачає речі, необхідні в дитячому садку, вдома, на вулиці.

14. Інколи здійснює небезпечні дії, не замислюючись про наслідки, але пригод або гострих відчуттів спеціально не шукає (наприклад, вибігає на вулицю, не озираючись по сторонах).

Цікавим є той факт, що хлопчкиків серед гіперактивних дітей більше ніж дівчаток. Одні пояснюють цей факт тим, що існує велика ранимість мозку плоду чоловічої статі по відношенню до різних видів патології вагітності і пологів, при яких страждає мозок, інші – генетичну особливість дівчинки до слухняності, здатність «вилити» емоції через сльози.

Рекомедації педагогам щодо роботи з гіперактивними дітьми:

ü Спілкування з дитиною має бути спокійним . Емоційний фон у спілкуванні рівний.

ü Тактика вседозволеності недопустима – такі діти швидко стають маніпуляторами.

ü Інструкція має містити не більше 10-ти слів. Не можна давати більше як одне доручення – дитина не запам’ятає. Краще давати наступне доручення після виконання попереднього.

ü Система заборон та обмежень повинна дотримуватися завжди, але їх кількість має бути зведена до мінімума(безпека та здоров’я дитини).

ü Якщо дитина не сприймає ваші санкції та заборони спробуйте включитися в гру і направити енергію у потрібне русло.

ü Для того, щоб дитина вас чула необхідно дати кілька секунд на підготовку, попередити про зміни. Використовуйте звуковий сигнал.

ü Гіперактивні діти часто травмуються тому має бути достатньо вільного простору.

ü Структура заняття має бути динамічною, містити демонстрацію, бесіду, розповідь, розігрування ситуацій, сюрпризний момент. Крім того включіть розминки, психогімнастики, фізкультхвилинки, тактильний контакт. Оптимальне місце –по центрі навпроти вас чи дошки.

ü Уникайте перевтоми- це знижує самоконтроль.

ü Не концентруйтесь на дисципліні – концентруйтесь на завершенні дитиною роботи. Хваліть та позитивно підкріплюйте

ü Головне – зберігайте спокій!

Література:

Справочник дошкольного психолога/ Широкова Г.А..-Изд.4-Ростов н/Д: Феникс, 2006.- с.382

Марінушкіна О.Є. Порадник практичного психолога-Х: «Основа»,2007- с.138

Чуб Н.В. Довідник для батьків дошкільників. Психологія дитини від А до Я.- Х.:Веста, 2007.-160с.

Ділова гра

«Методики раннього розвитку дітей»

Мета: ознайомити з активним методом навчання педагогічних працівників, розширити запас знань про методики раннього розвитку дітей, розвиток комунікації та інтеракції у спілкуванні педагогів, розвиток лідерських якостей особистості вихователя, згуртування колективу.

Матеріали: кубики Зайцева, шнурівки, втулки, комплект «Вундеркінд з пелюшок», схеми - блоки З.Дєнеша, репродукції картин, картки з буквами, геометричними фігурами, музичні інструменти.

Привітання учасників

Міні-лекція «Що таке ділова гра»

Ділова гра - форма і метод навчання, в якій моделюються предметний і соціальний аспекти змісту професійної діяльності. Призначена для відпрацювання професійних умінь і навичок. У діловій грі розгортається профессіональная діяльність педагогів на імітаційно-ігрової моделі, що відбиває зміст, технології і динаміку професійної діяльності фахівців, її цілісних фрагментів

Ділові ігри - справа зовсім не жартівлива. Ось уже кілька десятиліть цей метод активно використовується в усьому світі для навчання серйозних і дорослих людей. Цей метод має серйозні переваги в порівнянні з багатьма іншими методами навчання. Участь у ділових іграх може дати не тільки знання, але і безцінний досвід, який в умовах розміреного існування треба набувати роками. Крім того, за допомогою ділових ігор можна вчити і вчитися не лише тому, як і чому треба працювати, можна тренувати такі важливі для успішної роботи якості, як комунікативність, лідерські якості, вміння орієнтуватися в складній, швидко мінливої ситуації. Можна програвати стресові і критичні ситуації, можна тренувати не тільки окремих людей, але і команду. Вчити бути командою.

Характерні ознаки ділової гри можна представити таким переліком:

-Моделювання процесу праці (діяльності) керівних працівників та спеціалістів підприємств і організацій з вироблення управлінських рішень.

-Реалізація процесу «ланцюжка рішень». Оскільки у діловій грі моделируемая система розглядається як динамічна, це призводить до того, що гра не обмежується рішенням однієї задачі, а вимагає «ланцюжка рішень». Рішення, прийняте учасниками гри на першому етапі, впливає на модель і змінює її початковий стан. Зміна стану надходить в ігровий комплекс, і на основі отриманої інформації учасники гри виробляють рішення на другому етапі гри і т.д.

-Розподіл ролей між учасниками гри.

-Відмінність рольових цілей при виробленні рішень, які сприяють виникненню суперечностей між учасниками, конфлікту інтересів.

-Наявність керованої емоційної напруги.

-Взаємодія учасників, виконують ті чи інші ролі.

-Наявність загальної ігрової мети у всього ігрового колективу.

-Колективне вироблення рішень учасниками гри.

-Багатоальтернативність рішень.

-Наявність системи індивідуального або групового оцінювання діяльності учасників гри

Ділова гра «Методики раннього розвитку дітей»

Психолог вводить поняття «раннього розвитку» дітей та його мети.

Раннім розвитком вважається інтенсивний розвиток здібностей дитини у віці від 0 до 2-3 років. Навчати дитину в такому віці за традиційними методиками неможливо. Діти дуже швидко все схоплюють. Не варто тільки змушувати щось робити, все навчання повинно проходити тільки у вигляді цікавої гри. Але не завжди батьки самі можуть придумати таку гру, саме тому розроблені спеціальні методики. Методику навчання даної конкретної дитини краще підбирати індивідуально, так, щоб вона їй подобалася, в ранньому віці тільки так можна чогось навчити. Всі методики раннього навчання дитини включають в себе ігри, в процесі яких дитина має використовувати всі свої органи чуття: слух, зір, нюх, смак, дотик - саме всебічний розвиток повинен бути метою батьків. При цьому вони повинні чітко уявляти собі мету розвитку дитини: це повинна бути саме допомога в розвитку та цікаві спільні заняття, не обмежені якимось часом.

Психолог розподіляє учасників гри на 5 команд, кожна команда отримує аркуш з інформацією про методику раннього розвитку : методика М.Зайцева, блоки З.Дьенеша , Масару Ібука, методика М.Монтессорі, методика П. Тюленєва, Глена Домана, ознайомившишь з інформацією лідер команди обирає стимульний матеріал з представленого відповідно за напрямом своєї методики. Команда має виділити позитивне та негативне в методиці та продемонструвати елементи заняття за своєю методикою. Після представлення роботи кожної команди відбувається загальне обговорення:

- Яка методика раннього розвитку найбільш прийнятна для дошкільної установи?

- Яким по характеру має бути педагог для кожної з цих методик?

Література

Абрамова Г.С., Степанович В.А. Ділові ігри: теорія і організація. -Єкатеринбург: Ділова книга, 1999. – с.128

http://jijour.com/metodiki-rannogo-rozvitku-ditej.html

www.razumniki.ru

Вчимося читати по кубиках і рахувати

за таблицями Н.А. Зайцева

Дитині важко вимовляти окремі звуки, як правило, вона вимовляє склади або тільки голосні букви, які можна тягнути. Саме на цьому заснована методика раннього навчання дитини читанню по кубиках Зайцева, який побачив одиницю будови мови не в букві або складі, а в складі. Склад представляє собою або дві літери (приголосна + голосна, приголосна + твердий чи м'який знак), або одна літера. З цих складів Зайцев зробив кубики, користуючись якими дитина може створювати слова. Кубики мають різний колір, розмір, видають різний дзвін - це дозволяє дітям вловити різницю між окремими звуками.

Методикою можна користуватися вже з народження дитини. Перші півроку буде незрозуміло, що вона побачила і запам'ятала, але з часом кількість показів перейде в якість і дитина почне видавати інформацію. Діти після року при цій методиці починає говорити і читати одночасно. По кубиках Зайцева можна почати навчання читанню в будь-якому віці.

Система таблиць Зайцева дозволяє дитині з інтересом зануритися у цікавий світ рахунку. Таблиці наочно показують дитині, яке число з чого складається і що з ним можна «проробити», аж до дробів і ступенів. Методика навчання рахунку розрахована на дітей після трьох років.

Це справжнє диво – перетворення літер у слово . Ділити слово на склади – заняття звичне для дитини . Можливість їх побачити викликає інтерес . Показали склади МА-МА , ТА-ТО , ЛІ-ТО … Усе зрозуміло . Діти бачать ці склади , чують , як вони вимовляються , відрізняються від інших , виділяють , співають , легко складають з ними слова . Кожен кубик , кожна клітинка в таблиці – конкретний образ . Кубики ( чи призми ) тримаємо в руках , трясемо , повертаємо , складаємо з них слово . По таблиці водимо указкою , можемо нею “ писати ” слова , диктанти . Діємо наочно . Не будемо перевтомлювати дітей , гратимемось з ними двічі або тричі на тиждень . Із старшими – не більше тридцяти хвилин . З малятами краще працювати по три хвилини п’ять разів , ніж протягом п’ятнадцяти хвилин одноразово . Якщо дитина захопилася грою , не будемо переривати заняття , поки дитина сама не припинить гру . Як працювати ? З чого почати ? Звичайно , з імені дитини . КА-ТЯ – два кубики . Але дитина може складати їх по-різному : ТЯ-КА , ТЮ-КА , КО-ТЯ … Сімдесят дві комбінації утворюються з двох кубиків . - Куди сховалось твоє ім’я ? Шукаймо його ! Так починається гра , під час якої дитина знайомиться із складами , засвоює їх . Складемо слова МА-МА , ТА-ТО , БА-БУ-СЯ , ДІ-ДУ-СЬ , імена братика , сестрички , згодом – найбільш близькі й зрозумілі дитини слова : ко-ше-ня , ма-ши-на , ля-ль-ка , ха-та , де-ре-во . “ Пишемо ” слова кубиками і на таблиці указкою . Допомагаємо дитині , а незабаром вона захоче “ писати ” слова кубиками і на таблиці самостійно . Перед тим , як “ написати ” слово , його треба чітко , по складах вимовляти . Зразу ж звертаємо увагу на дітей , які потребують посиленого тренування й розвитку умінь і навичок . Своєчасно проведена робота з такими дітьми сприяє тому , що вони в майбутньому не потраплять до груп відстаючих у навчанні та класів вирівнювання . Прислухаймося до висновків логопедів : діти , що навчаються читанню за цією методикою , не мають суттєвих відхилень і недоліків у мовленні і навіть легко виправляють свої мовленнєві дефекти . Навчаючи дітей читанню , обов’язково поєднуємо запропоновані прийоми й методи в різних комбінаціях . Не дозволяймо дітям довго сидіти . Нехай вони рухаються , підходять до таблиці , складають з кубиків слова . Хвалімо їх за старанність , за успіхи . П’ятнадцятирічний досвід роботи М.О.Зайцева доводить , що діти , навчаючись за цією методикою , швидше опановують мовлення , “ чистіше беруть звуки ” ( за висловом автора методики ) , успішніше розвиваються . Ця робота перевірена часом і практикою . Педагог використовує рекомендовані вправи , керуючись своїм чуттям , у зручній для нього послідовності , враховуючи кількість дітей у групі , їх вік , рівень розвитку , темперамент дитини і навіть настрій .

Блоки З.Дьенеша

Одним з найбільш ефективних посібників є логічні блоки, розроблені угорським психологом і математиком Дьенеша для ранньої логічної пропедевтики, і, перш за все, для підготовки мислення дітей до засвоєння математики.

У методичній та науково-популярній літературі цей матеріал можна зустріти під різними назвами: "логічні фігури" (Фідлер М.), "логічні кубики" (Копилов Г.), "логічні блоки" (Столяр А.). Але в кожному з назв підкреслюється спрямованість на розвиток логічного мислення. У сучасній практиці роботи з дітьми в дитячому саду і початковій школі знаходять місце два види логічного дидактичного матеріалу: об'ємний і площинною. За кожним з цих видів закріпилося свою назву. Об'ємний логічний матеріал іменується логічними блоками, площинний - логічними фігурами.

Маленьких дітей більшою мірою привертають логічні блоки, так як вони забезпечують виконання більш різноманітних предметних дій.

Дидактичний набір "Логічні блоки" складається з 48 об'ємних геометричних фігур, різних за формою, кольором, розміром і товщині. Таким чином, кожна фігура характеризується чотирма властивостями: кольором, формою, розміром і товщиною. У наборі немає навіть двох фігур, однакових за всіма властивостями. Конкретні варіанти властивостей (червоний, синій, жовтий, прямокутний, круглий, трикутний, квадратний) і відмінності за величиною і товщині фігур такі, які діти легко розпізнають і називають.

У процесі різноманітних дій з логічними блоками (розбиття, викладання за певними правилами, перестроювання і ін) діти опановують різними розумовими вміннями, важливими як в плані предматематіческой підготовки, так і з точки зору загального інтелектуального розвитку. До їх числа відносяться вміння аналізу, абстрагування, порівняння, класифікації, узагальнення, кодування-декодування, а також логічні операції "не", "і", "або". У спеціально розроблених іграх і вправах з блоками у малюків розвиваються елементарні навички алгоритмічної культури мислення, здатність виробляти дії в думці. За допомогою логічних блоків діти тренують увагу, пам'ять, сприйняття.

Логічні блоки представляють собою еталони форм - геометричні фігури (коло, квадрат, рівносторонній трикутник, прямокутник) і є прекрасним засобом ознайомлення маленьких дітей з формами предметів і геометричними фігурами.

Поряд з логічними блоками в роботі застосовуються картки (5x5 см), на яких умовно позначені властивості блоків (колір, форма, розмір, товщина).

Використання карток дозволяє розвивати у дітей здатність до заміщення і моделювання властивостей, вміння кодувати і декодувати інформацію про них. Ці здібності та вміння розвиваються в процесі виконання різноманітних предметно-ігрових дій. Так, підбираючи картки, які "розповідають" про колір, форму, величину або товщині блоків, діти вправляються в заміщенні та кодуванні властивостей. У процесі пошуку блоків з властивостями, зазначеними на картках, діти опановують умінням декодувати інформацію про них. Викладаючи картки, які "розповідають" про всі властивості блоку, малюки створюють його своєрідну модель.

Картки-властивості допомагають дітям перейти від наочно-образного до наочно-схематичного мислення, а картки з запереченням властивостей стають містком до словесно-логічного мислення.

Методика Масару Ібука

Масару Ібука є президентом відомої фірми «Соні». Одночасно він автор напрямку виховання та навчання дітей раннього віку, заснованого на принципі "після трьох уже пізно». Масару Ібука спирається на останні досягнення нейрофізіології, згідно з якими до віку трьох років розвиток клітин головного мозку вже завершено майже на 80%.

Програма розвитку для кожної дитини вибудовується індивідуально. Але слід враховувати парадоксальну, але тим не менш дуже точну думку: для юного допитливого розуму немає чітких уявлень про те, які розумові завдання є важкими, а які – легкими. Всупереч нашим стереотипам про послідовність процесу пізнання, дитині все в новинку, все цікаво. Масару Ібука вважав дуже важливим пропонувати дітям багато різних і складних, з точки зору дорослої людини, для сприйняття речей, попутно зауважуючи, що «алгебра для малюка нітрохи не складніше арифметики.

Масару Ібука вельми прискіпливий і вимогливий до якості дидактичного матеріалу. На його переконання, в якості наочних посібників для розвиваючих занять повинні виступати не іграшки, зроблені обмеженими дорослими спеціально для дітей, а всі скарби світової цивілізації. Вчити треба на першокласних зразках!Нехай в самому ранньому віці дитина побачить картини великих художників, почує кращі зразки класичної музики, полюбить і запам’ятає вірші геніальних поетів.

В системі Масару Ібукі величезне значення надається ранньому навчанню іноземним мовам і прилученню до музичної культури.Найбільш талановиті учні до чотирьох років вільно спілкуються на 5-10 мовами, без утруднень переходячи з одної на іншу. Знання кількох іноземних мов Ібука вважає нормою для кожної людини.

Загальновідомий факт: музична гармонія найкраще засвоюється в дитинстві. Деякі свої педагогічні ідеї Ібука сформулював під впливом унікального педагога, скрипаля Шинічі Сузукі. Сам професор Сузукі прийшов до ідеї раннього музикування, коли оцінив, з якою швидкістю діти освоюють рідну мову, її фонетичний лад і граматичну гармонію. Ібука виявив, що академічне навчання музиці в юному віці не тільки «пом’якшує душу і покращує характер», але також завдяки регулярним тренуванням виховує посидючість і здатність до концентрації уваги. А в кінцевому підсумку людині легше освоювати нові знання і виконувати будь-яку роботу – в якій би області вона не знаходилась. Більш того, Ібука виявив зв’язок між музичними штудиями і виробленням лідерських якостей.

Ібука закликав вчити дітей плавати з народження і кататися на льодових і роликових ковзанах, коли вони ще тільки роблять перші кроки. Так малюки швидко і з задоволенням будуть розвивати баланс і координацію рухів. А більш спритні і фізично розвинені діти, як правило, і знання засвоюють набагато швидше за своїх однолітків.

Повчально, що в той час коли під впливом ідей доктора Бенджаміна Спока спільний сон з дитиною вважався мало не чимось непристойним, а носіння крихітки на руках – пустощами, Масару Ібука, навпаки, закликає матерів частіше брати немовлят на руки і в своє ліжко , наспівувати їм пісеньки, колисати, розповідати казки і взагалі як можна більше спілкуватися. У тісному контакті мами і крихітки Ібука бачив визначальний фактор формування чуйної людини.

Стереотип про «японське» виховання свідчить, що в Країні висхідного сонця малюкам дозволено буквально все, але в якийсь момент гайки закручуються, і маленькі японці вбудовуються в жорстку ієрархічну структуру суспільства, де авторитет старших є незаперечним.

Масару Ібука вважає такий підхід глибоко помилковим. Невтручання у ранньому віці, а потім тиск на дитину в більш пізньому, на думку Ібукі, може тільки погубити в ньому талант і викликати опір. Саме в перші роки життя дитини необхідно бути з нею ласкавим, але строгим, а в міру розвитку його особистості поступово «відпускати повідець», виявляти повагу до його волі.

Найбільше метод Масару Ібука критикують за те, що він допускає фізичні покарання щодо маленьких дітей, зокрема шльопання. Сам автор пояснює свою позицію так: в 2-3 роки в дитини розвивається почуття власної гідності, тому строго відчитувати крихітку в цьому віці вже проблематично.

Чим більше малюка лають і карають, тим більше неслухняним і примхливим він стає. Щоб уникнути розвитку цього порочного кола, є тільки один вихід – привчати дітей до дисципліни, поки їм ще немає року. У будь-якому випадку фізичні покарання не повинні принижувати особистість дитини і пробуджувати жагу помсти. Потрібно хвалити частіше, лаяти і карати якомога рідше. І ні в якому разі не лаяти при третіх особах, пам’ятати, що примус – найгірший спосіб навчання. Турбота про інтелектуальний розвиток має на увазі не насильство, а пробудження інтересу до процесу пізнання.

Масару Ібука не винайшов нових розвиваючих ігор та іграшок, як багато інших засновників ранніх методик, зате дав кілька дуже слушних порад.

1. Вивчайте вірші напам’ять.

Мозок дитини здатний утримати в пам’яті від 100 до 200 коротких віршів. Чим інтенсивніше використовується пам’ять, тим краще вона функціонує і розвивається. Здібності дитини до запам’ятовування потрібно тренувати, поки вона знаходить задоволення в повторенні. Відомі випадки, коли дворічні карапузи розповідали напам’ять всього Чуковського, в той час як їхні однолітки не могли запам’ятати чотиривірш про заплакану Таню.

2. Дайте дитині олівці якомога раніше.

Все, що малюк робить руками – малює, розкидає іграшки, рве кольоровий папір, – розвиває його інтелект і творчі задатки. Чим швидше ви дасте дитині олівці, тим краще будуть результати. Але якщо одночасно ви будете щохвилини його зупиняти («Тримай олівець правильно!», «Яблука повинні бути червоні»), то перешкодите розвитку його творчих здібностей.

3. Тренуйте ліву руку так само, як праву.

Зверніть увагу, що мавпи вільно користуються обома руками для їжі та ігри. Людина в цьому відношенні менш досконаліша …

4. Більше рухайтеся.

Піша ходьба стимулює розумовий процес і є відмінною вправою для інтелекту. Не дарма ж чимало талановитих людей кажуть, що під час прогулянки в голову приходять нові ідеї і знову з’являється натхнення.

«Основна мета цієї теорії, - пише Ібука, – запобігти появі нещасних дітей. Дитині дають слухати гарну музику і вчать грати на скрипці не для того, щоб виростити з неї видатного музиканта, її вчать іноземної мови не для того, щоб виховати геніального лінгвіста; головне – розвинути в дитині безмежні потенційні можливості, щоб більше стало радості в її житті і в світі. І головне в цьому процесі – вчасно ввести новий досвід ».

Марія Монтессорі: італійський досвід розвитку

Пані Монтессорі, уродженка Франції, все своє життя присвятила реабілітації та навчання дітей з розумовими відхиленнями. Вона стала автором методики, інвентарем для вправи яких були спеціально спроектовані рамки з картону, кубики і картки, які розвивали дрібну моторику дитячих ручок. Це завжди було дуже важливо, адже нервові закінчення, що знаходяться на самому кінчику пальчика, здатні стимулювати мовної центр головного мозку. Внаслідок занять за методикою Марії Монтессорі дітки з відхиленнями швидко вчилися і говорити, і навіть читати і писати - при чому все це відбувалося у них набагато швидше, ніж у здорових однолітків. Після того, як ця методика показала настільки чудові результати, Монтессорі вирішила впровадити її в процес розвитку звичайних, здорових малюків. На сьогоднішній день існують цілі школи, що працюють за методикою Монтессорі - і в них навчається багато дітей різного віку і різних рівнів знань. При цьому старші, досвідчені малюки з усіх сил намагаються допомогти своїм молодшим друзям у тому, що вони самі вже давно освоїли. Найпростіші задачки з вирахуванням і складанням діти осягають завдяки ... кольоровим намистинам, які нанизані на тонку мотузочку в хаотичному порядку. А от читати за методикою Монтессорі можна навчитися, скориставшись спеціально розробленими картками.

Основний принцип методу Монтессорі: спонукати дитину до самовиховання, до самонавчання, до саморозвитку. Девіз методу Монтессорі: "Допоможи мені зробити це самому". Дитина вчиться в основному самостійно за допомогою спеціально розроблених Монтессорі-матеріалів. В Монтессорі-матеріалах закладена можливість самоконтролю: дитина сама бачить свої помилки і дорослому не потрібно вказувати на них. Величезне значення для реалізації методу Монтессорі мають дидактичні Монтессорі-матеріали. Це щось середнє між навчальними посібниками та розвиваючими іграми, виготовлені неодмінно з натуральних матеріалів. Дизайн Монтессорі-матеріалів не змінювався з дня створення, тобто майже 100 років. Для виготовлення дерев'яних матеріалів застосовуються цінні сорти дерева, всі матеріали виготовляються дуже якісно, деякі з них досить складні у виготовленні. Тому Монтессорі-матеріали коштують досить дорого.

Монтессорі-вчитель – а саме так називають педагога, який працює в рамках цього методу, – дає можливість дитині пізнавати світ у своєму власному темпі, самій вибирати ті чи інші матеріали для роботи. Роль вчителя полягає не в навчанні, а тільки в керівництві самостійною діяльністю дитини. Завдання Монтесорі-вчителя – допомогти дитині організувати свою діяльність, піти своїм унікальним шляхом, реалізувати свій потенціал в найбільш повній мірі. Дуже важливі особливі педагогічні прийоми, яким повинні навчитися Монтессорі-вчителя. У методі Монтессорі немає класно-урочної системи, замість шкільних парт – легкі переносні столи та стільці + килимки, на яких займаються на підлозі. Монтессорі-вчитель не є центром класу, як в традиційній школі. Він не сидить за столом, а проводить час в індивідуальних заняттях з дітьми. Монтессорі-вчитель втручається в діяльність дитини тільки тоді, коли це необхідно. А поле для діяльності у дитини в групі Монтессорі величезно! Для цього створена так звана підготовлена середу, що допомагає малюку систематизувати свої знання про світ через взаємодію з матеріалами, що знаходяться в п'яти зонах розвитку: вправи практичного життя, сенсорна, мовна, математична зони, а також область космічного, або природничого, виховання.

Монтессорі-клас включає в себе безліч зон:

- зона реального життя: дитина вчиться самостійно одягатися, пересипати і переливати, мити, чистити, перемішувати, вирізати, розфарбовувати, малювати тощо. Тут діти вчаться концентрувати увагу і розвивають велику і дрібну моторику;

- зона сенсорного розвитку: вивчення навколишнього світу (розрізняти висоту, довжину, вагу, колір та інші властивості предметів). Тут діти грають з предметами, вивчаючи розмір, форму і колір. Наприклад, малюк по порядку виставляє на стіл циліндри від найбільшого до найменшого. Дітлахи також вчаться стежити очима зліва направо, що допомагає освоїтися з читанням;

- зони мовна, географічна, математична, природничо-наукова: розумовий розвиток дитини;

- рухові вправи – в основному на лінії.

У більшості Монтесорі-класів на килимі або на підлозі намальована стрічкова лінія у вигляді кола (овалу), яка використовується для фізичних вправ з розвитку рівноваги і координації рухів, а також уваги.

Дитина сама вибирає зону і конкретний Монтессорі-матеріал, з яким хоче працювати. Вона може працювати одна або з іншими дітьми, цей вибір вона теж робить зазвичай сама. Дитина працює у власному темпі, в методі Монтесорі немає змагання.

П. Тюленев і його методика

Основанная на трудах Шаталова, Макаренко, Никитиных, методика Тюленева позволяет максимально реализовать потенциал ребёнка. Тюленев полагал, что каждому ребёнку дан “ген гениальности”, поэтому задача родителей – с первых же дней жизни ребёнка создавать условия для функционирования этого гена. Благодаря этой методике ребёнок раннего возраста умеет то, что не могут делать дети дошкольного возраста. По мнению Тюленева В.П., для развития ребёнка важна каждая неделя его жизни. Поэтому родителям нельзя терять драгоценное время, — чем раньше начнутся занятия с ребёнком, тем лучше будут результаты. Предназначенная для развития детей с рождения и до18 лет, эта методика показала удивительные результаты. Ещё в 80-х годах 20 века по телевизору шёл репортаж о детях, которые, не умея ходить, отлично читали и считали. Обученные по методике Тюленева, “читающие младенцы”, поразили многих. Ещё большее удивление вызвали дети, закончившие школу в 10 лет и получившие диплом в 14 лет. Методика Тюленева не оставляет без внимания ни одну из линий развития ребёнка. Благодаря этой методике ребёнка можно научить чтению, печатанию, музыке, математике, рисованию, развить в ребёнке спортивные, исследовательские таланты. Тюленев считал, что с первых недель жизни младенца важно предоставлять ему как можно больше сенсорных раздражителей, тем самым заставляя работать его мозг. В первые два месяца жизни ребёнка следует показывать ему нарисованные на листе бумаги линии, треугольники, квадраты и другие геометрические фигуры. Развитие следует начинать с рассматривания одной фигуры, постепенно увеличивая их количество. В последующие два месяца в поле зрения ребёнка должны оказаться картинки с изображениями животных, растений, букв алфавита, математических символов. С четырёх месяцев нужно начинать играть в “Игрушкобол” – сбрасывание ребёнком с кровати кубиков и других ярких предметов. С пяти месяцев можно класть рядом с ребёнком музыкальные инструменты. Дотрагиваясь до них, ребёнок случайным образом извлекает звуки, которые помогут развить его музыкальные способности. С шести месяцев начинать освоение букв, рассматривая с ребёнком магнитную азбуку. В восемь месяцев начинать играть с ребёнком в игру “Принеси букву”, а с десяти месяцев – в игру “Покажи букву”, затем — “Назови букву/слог/слово”. С полутора лет начинать учить ребёнка печатанию на машинке, игре в шахматы, а в 2,5 года – знакомить с таблицей Менделеева. По мнению педагогов, методика Тюленева является одним из самых необычных открытий двадцатого века. Эта методика позволяет в полной мере подготовить ребёнка к школе, раскрыв его потенциал. Однако педагоги считают, что сделанное ребёнком сознательно осмысливается лишь в младшем школьном возрасте. На более ранних ступенях развития действия ребёнка носят чаще механический, неосмысленный характер. Поэтому, если несколько месяцев не заниматься с ребёнком по этой методике, то ребёнок быстро забудет всё заученное раннее. Кроме того, не все родители способны понять эту методику и не у всех хватает терпения на каждодневные занятия с малышом.

Сначала вывешивается или демонстрируется одна или две буквы. Затем, ежедневно, еще по одной букве. К концу первого месяца подобных занятий на развивающем стенде будут все буквы русского алфавита. Когда, проснувшись, младенец видит знакомую букву, у него «поднимается» настроение, и он может даже заулыбаться. Это сигнал для вас – он выучил букву, узнает ее. После того как все буквы будут вывешены на стенде, вам нужно дать каждой букве имя – произнести звук. Вскоре вы будете называть малышу букву, а он будет глазами искать ее на стенде.

На втором месяце жизни нужно дать малышу возможность привыкнуть к более сложным изображениям. Кроха уже способен различать изображения животных, цветов растений. Прикрепляете их к стенкам кроватки. Обратите внимание! Следуя главному правилу методики «Читать раньше, чем ходить», нужно добиться, чтобы в первую очередь в момент пробуждения ребенку попадались на глаза именно буквы. Поэтому все остальное (геометрические фигуры, картинки с животными) размещайте по краям поля зрения малыша.

Устройте так, чтобы, возвратившись в кроватку или проснувшись, ваш крошечный читатель мог всегда найти комплект карточек или открыток с теми изображениями, которые вы с ним прочитали за столом.

Интересно отметить, что врачи категорически запрещают таким образом содействовать кормлению ребенка, уверяют, что это отвлекает его от еды, приучает есть под разные шутки-прибаутки. Но практика показывает, что 90% родителей все равно кормят своих малышей с книжками и игрушками, хоть и мучаются в душе угрызениями совести. Не корите себя, а лучше правильно и последовательно используйте кормление для того, чтобы научить малыша читать.

Развитие от 2 до 18 лет. Классмир 6-10

Обучение чтению как таковое уже закончено. Ребенок читает. Теперь задача родителя лишь направить приобретенный навык в нужное русло.

С двух до трех лет ребенок начинает печатать отдельные слова на слух, фактически ежедневно сам просит устроить ему своеобразный диктант – за год получается не менее ста микродиктантов. Со временем эти диктанты перерастут в сочинения и свободное творчество вашего ребенка. Он будет писать сказки, рассказы, стихи. И конечно, ребенок будет читать книги, энциклопедии, научные статьи, которыми окружит его заботливый родитель.

І вже зовсім вражає своєю швидкоплинністю і результатами метод, який пропонує до впровадження в дитяче створення педагога Віктора Тюленева. Свої педагогічні експерименти він справляв на власних дітях, що має вселяти повагу мам - адже своїм дітям поганого не зробиш. А значить, методика дійсно стоїть.

Спосіб Тюленева полягає в тому, що з самого раннього дитинства батьки мають подбати про те, щоб дитину оточували всілякі картки, таблиці, портрети геніїв людства - мовляв, таким чином діти ніби плекалися в атмосфері інтелектуальної науковості.

Методика раннього розвитку для дітей від Віктора Тюленева дійсно приносить результати. Діти вже в рік навчаються читати, а пам'ять їх розвивається настільки, що до другого року життя вони можуть цитувати напам'ять складну поезію.

Методика Глена Домана

Глен Доман — американський лікар-нейрохірург, який займався розробкою системи реабілітації дітей з важкими порушеннями в роботі мозку. У цій програмі особлива увага була приділена карткам з комбінаціями яскравих точок, зображеннями різних предметів, зі словами. Коли безнадійно хворі і відсталі діти почали не тільки наздоганяти, а й випереджати однолітків в інтелектуальному розвитку, з´явилася ідея використовувати цей метод у навчанні нормальних дітей. Глен Доман удосконалив свою програму, і вже понад півстоліття вона є однією з найпопулярніших в ранній педагогіці.

Основний постулат методики: «Мозок росте тільки коли він працює». Тому з самого раннього віку дитячий мозок треба завантажити. Навчання за Доманом нагадує введення інформації в комп´ютер. З трьохмісячного віку дитині з певною частотою за кілька секунд демонструються картки з комбінацією картинка + слово або просто слово. З часом ці картки поділяються на тематичні серії. Такі заняття треба чергувати зі спеціальними фізичними вправами, адже розвиток мозку неможливий без належної рухової активності. Керуючись цими принципами, за твердженням автора, будь-яку дитину можна виховати генієм. І статистика це підтверджує. Але й у цій методиці досить підводних каменів. Необхідно, щоб батьки приділяли багато часу заняттям. По 30 разів на день відриватися від праці і показувати малюкові картки — на це не кожен наважиться.

Більш того, в методиці Глена Домана немає місця іграм та іграшкам: вони відволікають дитину від занять, заважають засвоєнню інформації.

Можна стисло сформулювати основні принципи його методики.

• Кращі учителі та викладачі для дитини її батьки.

• Навчання — це гра. І припиняти це необхідно ще до того, як малюк втомиться.

• Не треба перевіряти свого малюка.

• Дитяча допитливість повинна підтримуватися швидкістю і новизною.

Спеціальний матеріал методики сьогодні можна придбати у магазині. На великих картках великими літерами червоного кольору написані слова (це картки для кавчання читанню), червоні крапки (це картки для навчання лічби), картинки (це картки для отримання енциклопедичних знань.) Картки демонструються дитині певними порціями кілька разів на день. При цьому вважається, що найбільш оптимальний вік малюка для початку навчання — 3-6 місяців. Можна починати і пізніше, проте дуже важливо встигнути до шести років, коли особлива чутливість дитини до нової інформації вже закінчується.

навчання свого малюка за методикою раннього розвитку Глена Домана, то слід дотримуватися певних основних правил:

- як правило, демонстраційні матеріали за методикою Глена Домана показуються дуже швидко, протягом всього 1-2 секунд (3-6 прийомів в день по 5-10 карток). Сам процес навчання відбувається за такою схемою. Ви показуєте дитині картки зі словами, зауважу, з цілими словами. Доведено, що дитина краще сприймає цілі слова, як би фотографує їх в пам'яті, ніж окремі букви і склади.

Навчальний матеріал готується з картону розміром 10 * 50 см. Спочатку висота букв повинна становити 7,5 см, а товщина шрифту - 1,5 см. Всі букви повинні бути написані рівно і чітко. Пізніше слово повинно супроводжувати зображення відповідного предмета. У процесі дорослішання дитини самі картки, а також висота і товщина букв зменшуються.

Методика В.Воскобовича

Розвиваючі ігри Вячеслава Володимировича Воскобовича сприяють розвитку логічного та образного мислення, дрібної моторики, уваги, пам’ятіі тощо. Толчком к изобретению игр послужили собственные дети. Они родились у инженера-физика Вячеслава Воскобовича в эпоху Перестройки, и походы по магазинам игрушек вгоняли молодого отца в тоску. Там предлагались игры, в которые играли еще бабушки наших бабушек. А в стране уже активно велись разговоры об альтернативной педагогике. И Вячеслав Валерьевич решил внести собственную лепту в передовые методы воспитания. Первые игры Воскобовича появились в начале 90-х. "Геоконт", "Игровой квадрат" (сейчас это "Квадрат Воскобовича"), "Складушки", "Цветовые часы" сразу привлекли к себе внимание. С каждым годом их становилось все больше - "Прозрачный квадрат", "Прозрачная цифра", "Домино", "Планета умножения", серия "Чудо-головоломки", "Математические корзинки". Появились и первые методические сказки. Практика Воскобовича быстро вышла за рамки семьи. С просьбами поделиться опытом его стали приглашать на семинары, сначала в родном городе (тогда еще Ленинграде) а потом и за его пределами.

Особенности игр

Конструктивные элементы

В "Геоконте" средством конструирования выступает динамичная "резинка", отличительные свойства "Квадрата Воскобовича" -- жесткость и гибкость одновременно, конструктивным элементом в "Прозрачном квадрате" является прозрачная пластинка с непрозрачной частью, а в "Шнуре-затейнике" -- шнурок и блочка.

Широкий возрастной диапазон участников

Одна и та же игра привлекает детей и трех, и семи лет, а иногда даже учеников средней школы. Это возможно потому, что в ней есть как упражнения в одно-два действия для малышей, так и сложные многоступенчатые задачи для старших детей.

Многофункциональность

С помощью одной игры можно решать большое количество образовательных задач. Незаметно для себя малыш осваивает цифры и буквы; узнает и запоминает цвет, форму; тренирует мелкую моторику рук; совершенствует речь, мышление, внимание, память, воображение. Универсальность по отношению к образовательным программам Как показала практика, игры прекрасно вписались в программы образовательных учреждений, например "Детство", "Развитие", "Радуга".

Творческий потенциал

С какой игрой ребенок играет дольше всего? Конечно, с той, которая дает ему возможность воплощать "задумки" в действительность. Сколько интересного можно придумать и сделать из деталей "Чудо-головоломок", разноцветных "паутинок" "Геоконта", "вечного оригами" "Квадрата Воскобовича": машины, самолеты, корабли, бабочки и птицы, рыцари и принцессы - целый сказочный мир! Игры дают возможность проявлять творчество и взрослым.

Сказочная "огранка"

Интерес детей к сказкам -- это и дополнительная мотивация, и модель опосредованного обучения. Ребята с удовольствием играют не с квадратами, треугольниками и трапециями, а с Нетающими Льдинками Озера Айс и разноцветными паутинками Паука Юка, не изучают дроби, а разгадывают вместе с Малышом Гео секреты Чудо-Цветика. Новое, необычное и нестандартное всегда привлекает внимание малышей и лучше запоминается.

Знакомимся поближе

Наглядное представление о том, как эти общие положения проявляются на практике, можно получить, ознакомившись хотя бы с двумя самыми известными играми - "Геоконт" и "Квадрат Воскобовича".

"Геоконт"

В народе эту игру называют "дощечкой с гвоздиками". Но для ребят - это не просто доска, а сказка "Малыш Гео, Ворон Метр и я, дядя Слава", в которой пластмассовые гвоздики, закрепленные на фанере (игровом поле), называются "серебряными". На игровое поле "Геоконта" нанесена координатная сетка. На "серебряные" гвоздики натягиваются "паутинки" (разноцветная резинка-продежка), и получаются контуры геометрических фигур, предметных силуэтов. Малыши создают их по примеру взрослого или по собственному замыслу, а дети старшего возраста - по схеме-образцу и словесной модели. Ученики начальной и средней школы при помощи этой игры доказывают теоремы. Ведь в самом названии сказки - зашифровано слово "геометрия". В результате у ребят развиваются моторика кисти и пальчиков, сенсорные способности (ощущение цвета, формы, величины), мыслительные процессы (конструирование по словесной модели, построение симметричных и несимметричных фигур, поиск и установление закономерностей), творческие способности.

"Квадрат Воскобовича" ("Игровой квадрат")

У этой игры имеется множество "народных" названий - "Кленовый листок", "Косынка", "Вечное оригами". Все это, по сути, верно. "Игровой квадрат" представляет собой 32 жестких треугольника, наклеенных на гибкую основу с двух сторон. Благодаря такой конструкции квадрат легко трансформируется, позволяя конструировать как плоскостные, так и объемные фигуры. В сказке "Тайна Ворона Метра" квадрат оживает и превращается в образы: домик, мышку, ежика, башмачок, самолетик и котенка. Двухлетние малыши с помощью взрослого складывают домик с красной или зеленой крышей, конфетку. Более взрослые дети осваивают алгоритм конструирования, находят спрятанные в "домике" геометрические фигуры, придумывают собственные предметные силуэты. Квадрат можно определенным образом разрезать. Например, разрез крестом дает необычные объемные фигуры. Возможны манипуляции его элементами - своеобразный пальчиковый театр. Игры с "Квадратом Воскобовича" развивают мелкую моторику рук, пространственное мышление, сенсорные способности, мыслительные процессы, умение конструировать, творчество.

Основные принципы технологии

Игра плюс сказка

Первым принципом технологии "Сказочные лабиринты игры" является игровое обучение детей дошкольного возраста. Особенность ее в том, что в этой игре реально выстраивается почти весь процесс обучения ребенка. "Сказочные лабиринты игры" - это форма взаимодействия взрослого и детей через реализацию определенного сюжета (игры и сказки). При этом образовательные задачи включены в содержание игры. Дополнительную игровую мотивацию создают и методические сказки. В их сюжеты органично вплетается система вопросов, задач, упражнения, заданий. Очень удобно - взрослый читает сказку, ребенок ее слушает и по ходу сюжета отвечает на вопросы, решает задачи, выполняет задания.

Интеллект

Второй принцип технологии Воскобовича -- построение такой детской игровой деятельности, в результате которой развиваются психические процессы внимания, памяти, воображения, мышления, речи. Постоянное и постепенное усложнение игр ("по спирали") позволяет поддерживать детскую деятельность в зоне оптимальной трудности. В каждой игре ребенок всегда добивается какого-то "предметного" результата. Не случайно так много внимания уделяется развитию интеллекта у детей дошкольного возраста. В этом возрасте у них, как правило, развивают вербальный, то есть "приобретенный", интеллект. Мама читает ребенку книжки, рассматривает с ним энциклопедии, водит его в музеи. В результате он много знает, о многом слышал. Таких ребят школьные учителя называют "натасканными". Но нет гарантии, что такие дети будут в дальнейшем хорошо учиться. И невербальный, то есть "врожденный" интеллект, у них может быть развит плохо. Что такое врожденный интеллект? Это психические процессы внимания, способность к анализу, синтезу, сформированность причинно-следственных связей, мелкая моторика, память. Игры Воскобовича в первую очередь направлены на их развитие, и одним из концептуальных положений технологии "Сказочные лабиринты игры" является развитие именно невербального интеллекта у детей. Авторы технологии "Сказочные лабиринты игры" не являются сторонниками раннего форсированного развития детей. Весь материал является сензитивным, то есть наиболее благоприятным для восприятия детей дошкольного возраста, с учетом их психологических особенностей.

Творчество

Третий принцип "Сказочных лабиринтов игры" -- раннее творческое развитие дошкольников. Игра создает условия для проявления творчества, стимулирует развитие творческих способностей ребенка. Взрослому остается лишь использовать эту естественную потребность для постепенного вовлечения ребят в более сложные формы игровой активности.

Развивающая среда - Фиолетовый лес

По сути, это развивающая сенсомоторная зона. Ее делают из фанеры, ковролина, рисуют на стене, ткани. Ребенок действует здесь самостоятельно: играет, конструирует, тренируя те умения, которые приобрел в совместной деятельности со взрослым. В Фиолетовом Лесу обязательно находятся сказочные персонажи - Незримка Всюсь, Ворон Метр, Малыш Гео, Лопушок и другие.

Способы реализации технологии

Особенности "Сказочных лабиринтов игры" таковы, что не надо перестраивать работу учреждения или ломать привычный уклад жизни дома. Технология органично вплетается в уже существующие порядки. В отношениях "взрослый-ребенок" здесь не предполагается положение взрослого над ребенком, только партнерские отношения. Ребенок окружается непринужденной, веселой, интеллектуально-творческой атмосферой. Она сплетается из чувства внешней безопасности, когда малыш знает, что его проявления не получат отрицательной оценки взрослых, и ощущения внутренней раскованности за счет поддержки его творческих начинаний.

Результаты

Исследования, проведенные в детских садах, работающих по технологии Воскобовича, показали: в группах много детей с нормальным, высоким и очень высоким интеллектом. (Градация изменений интеллектуального развития выглядит так: интеллект ниже среднего, средний интеллект, норма, высокий, очень высокий, превосходный). Лучше всего у малышей развивается понятливость, умение анализировать, сравнивать. Пяти-шестилетние ребята умеют концентрироваться при выполнении сложных мыслительных операций и доводить начатое дело до конца. Трехлетние малыши легко различают и называют желтый, красный, синий, не путают зеленый, фиолетовый, голубой, оранжевый и другие цвета. Особенно хочется отметить высокий уровень развития пальцевой и кистевой моторики детских рук. Кроме того, у ребят, с которыми работали по Воскобовичу, нет проблем со счетом, знанием геометрических фигур, умением ориентироваться на плоскости. Они рано начинают читать. Решенным оказывается и вопрос мотивационной готовности малышей к школе. Дети, которые постепенно переходят к взрослой "форме" обучения и "наигрались" в дошкольном детстве, хотят идти в школу и учиться ради самого учения. И, как правило, делают это хорошо и с интересом.

Игры, обучающие чтению

"Теремки Воскобовича" - базовая разработка. Есть кубик, есть теремок. Кубик вкладываем в Теремок - получается слияние. Таким образом составляются слова. Всего в комплекте - 12 кубиков, 12 теремков. В рамках статьи невозможно описать всю игру. Остановимся только на двух кубиках - синем и зеленом, так называемых кубиках начального этапа. Что на них расположено? На пяти гранях -- буква и образ, на шестой -- подсказка, где какая буква находится. Каждую букву представляют шуты, принимая ее позу. В позе буквы А -- Арлекин. Если шут представляет букву О, то его зовут Орлекин. А если У? - Урлекин. Ярлекин, Ырлекин, Юрлекин - сказочные персонажи, с которыми ребенку до поры до времени интересней, чем со знаком. "Конструктор букв" позволяет из элементов, сконструировать любую букву алфавита. Элементы можно прикреплять на поле эластичным шнуром, можно выкладывать на столе. "Игровизор" и приложение "Лабиринты букв". "Гуляя" маркером по лабиринтам, ребенок знакомится с буквами, составляет слова. На каждую букву -- свой лабиринт. Читайки 1 и 2. Игры на развитие навыков чтения. Загибаем попеременно уголки, и получаем разные слова. На маленьком "пятачке" (области чтения) 4 слова, а всего в каждой игре их - больше сотни. Коврограф "Ларчик", веревочки ("прилипают" к коврику) . Он позволяет в игровой форме решать самые разнообразные задачи. Например: "Росли в лесу два дерева - одно высокое, другое - низкое. (Длинную и короткую веревочку располагаем недалеко друг от друга на коврике). Высокое деревце любило похвастать: "Я - самое высокое дерево, Я - самое сильное." А низкое дерево стояло в тени высокого, вздыхало и помалкивало. Забрел как-то в те леса гуляка ветер. Какое деревце приметил? Высокое. Стал раскачивать его из стоны в сторону. (показываем на коврике). В конце концов дерево сломалось и у упало к корням низенького (сгибаем длинную веревочку, чтоб получить букву И). Последнее, что успело прокричать высокое дерево: "Помоги-и-и-и…". Еще долго-долго последний звук носило лесное эхо." Какой звук? Звук И. А какую мы букву построили - букву И. Звук и буква - через сказку, через образ, через детские руки. "Ромашка", "Яблонька", "Парусник", "Снеговик" -- Это новинки 2004 года. Каждая из них позволяет написать более 20 слов… шнурком.

Позитивний імідж дошкільного закладу – почни з себе

Імідж-це цілеспрямований сформований образ людини, організації покликаний здійснювати емоційно-психологічний вплив на певну групу людей. У створенні позитивного іміджу ДНЗ є внесок кожного працівника.

Рекомендації щодо створення особистого позитивного іміджу:

- Усміхайтеся!Похмурий погляд не прикрашає ваше обличчя. Будьте привітними так легше налагоджувати взаємодію.

- Дотримуйтеся правил етикету, будьте доброзичливими і толерантними до дітей, батьків, колег.

- Дотримуйтеся культури усного та писемного мовлення, пильнуйте за грамотністю.

- Будьте для вихованців зразком у поведінці, праці, ставленні до інших. Дотримуйтеся свого слова.

- Будьте доброзичливим до того, хто припустився помилки. Щиро вбачтеся, якщо самі помилилися. Це не принизить ваш авторитет.

- Пильнуйте свій голос. Грубі репліки, різкі надривні ноти у розмові свідчать про відсутність навичок культури спілкування.

- Стримуйте негативні емоції. Цинізм, нахабність, гордовитість тощо – відштовхують. Натомість тактовність і відкритість допоможуть справити приємне враження. Стежте за мімікою і жестами.

Створіть індивідуальний стиль у одязі, прикрасах, зачісці, дотримуйтесь його. Ваш образ має бути гармонійним, а загальний вигляд – охайним та стриманим. Пам’ятайте, що акуратне та доцільне оформлення групи, порядок на робочому столі – усе це також творить привабливий портрет вихователя

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 14 "Калинка"

Рубрика для колег