ВУЗ ШАГ

Дошкільний навчальний заклад (ясла-садок) № 14 "Калинка"

 





Центр психологічної допомоги

Групова консультація

«Методи психологічної підтримки постраждалим, переселеним, біженцям, членам їх сімей і родичам загиблих в ході АТО»

Ситуація бойових дій, загрози життю  екстремальна для людини. Порушується одна з базових потреб особистості, а саме потреба в безпеці. Це колосальний стрес, який, як не парадоксально, є захистом,  реалізацією інстинкту самозбереження. Постраждалі, переселені,  члени сімей – учасників  АТО мають схожі проблеми, які є наслідком тривалої дії стресу. Це і психосоматичні прояви(безсоння, тахікардія, ВСД, проблеми з травленням), і психічні (обмежене сприйняття реальності, порушення механізмів адаптації, відмова від зовнішньої підтримки).

Вчені виділяють 4 стадії переживання стресу:

1.                     Шок ,заціпеніння,  триває 5 секунд -15 хвилин.

2.                     Надмобілізація (адреналінова фаза), 3-5 годин.

3.                     Стрес, 3-12 днів.

4.                     Відновлення 2-4 тижні.

Найбільш важливим завданням близьких, не дати людині застрягати на 3 фазі, довше ніж зазначено. Методи психологічної підтримки застосовуються залежно від фази переживання стресу. Так, під час 1 фази важливо говорити людині прості речі, відвести у безпечне місце, зігріти, відволікти, не аналізувати. Під час 2 фази дати можливість людині потрястися, походити, дати вихід тремтінню, можна використовувати вправу «Метелик» (схрещувати руки на грудях доти доки не прийде спокій). Третя фаза  досить знакова  тому, що є своєрідною межею, після подолання якої людина набуває нових якостей, змінює світогляд.  Слід допомогти особистості адаптуватися за нових обставин:

-  активувати ресурси (згадати попередні успіхи, порівняти схожі давно пережиті ситуації);

-  знаходити ресурси для відновлення через хоббі,спорт, волонтерство, малювання та ін.;

-  обговорювати травматичний досвід за ініціативи постраждалого;

-  використовувати ритуали (молитва, щоденне привітання, обговорення за вечерею);

-  релаксація через дихальні техніки

Розглянемо кілька дихальних технік: «Квадрат»  вдихаємо -1 , подумки малюємо грані квадрата кути квадрата, видихаємо 2, вдих 3, видих -4. «Задуй свічку» - плавний видих, довше вдиху. 

Для відновлення довіри доцільна спробувати погратися в гру «Відштовхни мене»: гравці стають обличчям один до одного на відстані 1м.витягнувши руки перед собою, гравці торкаються долонями один одного, можна нахилятися вперед  - назад, але не сходити з місця. Оптимальний результат – рівновагу утримують обидва партнери.

Досить терапевтичною є вправа «Кола довіри»: в центрі паперу малюється коло це ви, розмалюйте його, напишіть ім’я, потім малюється більше коло, в це коло вносять людей, які допомагають у складний час (рідні), яким довіряють, третє коло, люди, на яких можна розраховувати завжди (друзі). Ця вправа дозволяє багато переосмислити провести своєрідне ранжування оточення.

Що стосується переживання горя, стресу  дитиною, то для дітей одним з важливих симптомів стресу є регрес у соціально-емоційному розвитку, надмірна прив’язаність, небажання гратися або програвання однієї гри, проблема з сном і апетитом, зміни настрою, страхи. Основний метод психологічної підтримки тут – бути поруч, терпляче турбуватися про дитя, забезпечити безпеку, йти за дитиною, не забороняти війну.

Далі робота полягає у форматі: запитання – відповідь.

 

Психологічний супровід дітей-переселенців з зони АТО та членів їх сімей

/uploads/editor/430/69255/sitepage_64/files/prezentaciya_microsoft_powerpoint_2__1.pptx

 

Етапи переживання горя або допоможи собі сам

Деякі дослідники розширюють число етапів до десяти, інші, навпаки, визначають три. Нижче наведений «компромісний» варіант з чотирьох етапів переживання горя людиною.

Перший етап: шок і заперечення

 Перші години, дні і навіть тижні ви просто відмовляєтеся приймати те, що трапилося. Ви розумієте, щó саме сталося, але не можете віддатися переживанням – між вами і вашими емоціями немов виростає скляна стіна. Таке «завмирання» і «відсторонення» захищає вас від повного розпаду. Перший етап зазвичай супроводжується прогалинами в пам’яті (ви не можете згадати події попереднього дня і не пам’ятаєте, коли останнього разу їли), дезорганізацією (ви раз у раз забуваєте  чи губите ключі або телефон), неадекватною реакцією на будь-які події (ви поводите себе не так, як звичайно, і відчуваєте себе ніби кимось іншим).

Другий етап: біль і почуття провини

Коли ви потихеньку звільнилися від захисного кокона, з глибини душі починають рватися емоції. Цей період може виявитися найскладнішим і найчорнішим. Найбільш поширена реакція – це звинувачення себе в тому, що ви спілкувалися з покійним при його житті не так, як повинні були.

Третій етап: гнів, розчарування і гіркота

 Цей етап характеризується «спалахами» емоцій.  Людина, що переживає третій етап, часто цурається певних соціальних ситуацій, особливо святкових заходів, і відчуває роздратування через те, що проблеми інших здаються такими дрібними і нікчемними, порівняно з тим, що переживає вона особисто. Поспівчувайте собі.

Четвертий етап: прийняття ситуації і відчуття полегшення

Незалежно від того, наскільки глибокими є ваші страждання, повільно, але неухильно, ви повертаєтеся до звичного життя. Спочатку ви будете робити крок вперед і два назад, але поступово ви почнете усвідомлювати те, що трапилося, і використаєте  приховані «резерви сили» (з’являться сили жити далі, відкриються здібності, у спілкуванні з людьми прийде інтерес, ініціатива. Допоможіть собі бути сильним.

 

Консультація для батьків:

«Психологічна травма та ПТСР, їх прояви»

         Реакція дитини на горе чи пережиту трагедію буде залежати від цілого ряду чинників, а також від її віку, стадії розвитку та становлення особистості, від того впливу, який мала ця подія на її батьків чи інших членів сім'ї. Реакція вашої дитини може бути абсолютно не такою, якої ви очікуєте.
Реакції на психологічну травму можуть бути такими:

·       Заглиблення в себе – така реакція може проявлятись у втраті інтересу до діяльності, у втраті довіри, небажанні розмовляти чи регресі до більш інфантильної поведінки.

·       Зацикленість – проявляється в потребі знову переживати стресові події, наприклад, через ігри та малюнки, що повторюються. Дитина може бути надмірно стурбована можливими подіями в майбутньому (які, на її думку, можуть бути якось обумовлені тим, що сталось) або ж ночами їй можуть снитися жахи.

·       Тривога – у зв'язку із тривожним станом можуть виникнути проблеми з концентрацією уваги або зосередженням, нав'язлива поведінка, страх перед розлученням, проблеми зі сном, дратівливість і нестриманість.

·       Фізичні симптоми – часто проявляються головними болями й болями в животі. Також можливі затримки реакції. Спочатку може здатися, що деякі діти добре справляються із ситуацією, але стресовий стан може проявитись у них набагато пізніше, наприклад, дати про себе знати через кілька днів, тижнів або навіть через місяці.

Важливо порозмовляти про подію
Уважна й довірлива розмова допомагає виявити всі проблеми. Спробуйте зробити таке:

·       Переконайте вашу дитину, що все вже в минулому й вона в безпеці (але тільки якщо це дійсно так). Можливо, вам доведеться казати їй про це знову і знову.

·       Прислухайтесь до своєї дитини. Серйозно поставтесь до її тривог і почуттів.

·       Нехай ваша дитина знає, що вам важливо з'ясувати, що вона сама думає про те, що сталось, оскільки її думка вам дуже дорога.

·       Розкажіть дитині про те, що сталось, але так, щоб це було доступно її рівню розуміння, не вдаючись до страхітливих подробиць. Використовуйте зрозумілу для дитини мову. Якщо ви спробуєте приховати від неї точну інформацію, вона буде заповнювати прогалини в розумінні на основі свого досвіду, наявною в неї інформацією та за допомогою своєї уяви, а це може ускладнити її стан.

·       Переконайтеся, що ваша дитина не зробила будь-які неправильні висновки. Наприклад, діти молодшого віку можуть думати, що трагедії – це їхня провина, тому що вони були неслухняними чи погано думали про когось.

·       Поговоріть про подію в колі сім'ї. Дозвольте висловитись абсолютно всім, у тому числі й дітям. Це допоможе кожному члену сім'ї подолати ізоляцію, зрозуміти та почути один одного, а також відчути підтримку.

·       Порозмовляйте з дитиною про те, як люди можуть реагувати на трагічні події. Розкажіть їй про різні прояви таких станів. Скажіть дитині, що в таких обставинах її почуття абсолютно природні й нормальні, переконайте її в тому, що з часом вона буде почувати себе краще.

Ваша реакція дуже важлива
Те, як криза впливає на вас, на ваші реакції на почуття й поведінку вашої дитини, буде грати величезну роль і справляти потужний вплив на здатність дитини впоратися з тим, що сталось, і вийти зі стресового стану. Що при цьому слід мати на увазі?

·       Намагайтеся зрозуміти. Прийміть той факт, що зміни в поведінці вашої дитини, такі як істерики чи нічне нетримання сечі, можуть бути її реакцією на горе або стресові події.

·       Приділіть дитині додаткову увагу, особливо перед сном, а також в інших випадках, коли вона знаходиться не з вами і її це дуже хвилює.

·       Діти дивляться на своїх батьків, щоби зрозуміти подію, горе та знайти способи відреагувати й побороти його. Щоби зрозуміти свої страхи і стрес, а також щоби втішитися й отримати підтримку, їм необхідно, щоб дорослі були поруч. Якщо ви страждаєте й не можете впоратися зі своїми почуттями, реакціями або відносинами, важливо, щоб ви все-таки знайшли підтримку й допомогу для себе. Якщо ви цього не зробите, страх і душевні страждання дитини будуть тільки посилюватись.

·       Делікатно й обережно порозмовляйте з вашою дитиною про свої почуття й дозвольте їй розповісти про свої.

·       Пам'ятайте, що всі люди різні й можуть мати різні емоційні реакції. Не очікуйте, що ваша дитина відчує те саме, що й ви.

·       Дайте дитині відчути контроль над своїм життям. Навіть незначні рішення, такі як вибір між двома начинками для бутерброда, дозволяють дитині знайти почуття контролю над ситуацією. Це особливо важливо після душевного хаосу, який є наслідком кризи. У дітей, які відчувають себе безпорадними (і не відчувають контролю), зазвичай симптоми стресу мають більш виражену глибину.

·       Не намагайтесь надто оберігати дитину. Бажання, щоби після пережитого всі члени сім'ї були поруч, – це нормально, але важливо також, щоб вони відчували, що їх власний світ – цілком безпечне місце для життя.

Дуже важливий розпорядок життя сім'ї
Пропозиції такі:

·       Намагайтесь якомога більше дотримуватись вашого звичайного розпорядку дня. Щоденна передбачуваність звичного графіка діє на дітей заспокійливо.

·       Завірте вашу дитину в тому, що дуже скоро її звичайний розпорядок дня повернеться на круги своя. Якийсь час вона може бути не у змозі справлятися зі своїми щоденними справами, наприклад, відвідувати школу або виконувати домашню роботу. Не тисніть на неї. Просто дайте їй час.

·       Поки що не вводьте жодних змін, наприклад, таких як нові правила або більш суворі стандарти поведінки. Дочекайтесь більш сприятливого часу.

·       Збережіть ролі в сім'ї такими, якими вони були колись. Наприклад, не наполягайте, щоб ваша дитина взяла на себе більше домашніх обов'язків, і не чекайте, що вона буде задовольняти емоційні потреби засмучених батьків.

Практичні стратегії для батьків
Пропозиції такі:

·       Дозвольте вашій дитині проводити багато часу, граючи або займаючись рекреаційною діяльністю, наприклад, спортом, зокрема улюбленими іграми із кращими чи старими друзями.

·       Залиште час для веселощів. Сміх, весело проведений час і заняття для спільного задоволення можуть допомогти всім членам сім'ї відчути себе краще.

·       Якщо апетит вашої дитини зменшився, не наполягайте на тому, щоб вона їла під час трьох основних прийомів їжі. Якщо в цей час вона не хоче їсти, просто запропонуйте їй постійні перекуси протягом дня.

·       Переконайтеся, що ваша дитина достатньо відпочиває та спить.

·       Залучайте дитину до якихось фізичних занять – це допоможе їй «спалити» хімічні речовини, що виділяються організмом під час стресу, а також зміцнить сон.

·       Обмежте стимулятори, такі як цукор, яскраві продукти й шоколад.

·       Допоможіть вашій дитині розслабитись фізично – теплі ванни, масаж, розповідь цікавих історій і часті обійми прекрасно допоможуть зняти м'язове напруження.

·       Втручайтесь, якщо яка-небудь діяльність засмучує або тривожить вашу дитину, – наприклад, телевізійне шоу, яке нагадує дитині про пережиту травму або сприяє посиленню занепокоєння, тривоги чи страху. Не бійтесь вимкнути телевізор, якщо зміст програми не сприяє відновленню дитини.

Про що треба пам'ятати батькам

·       Діти й дорослі оговтаються від горя або важких переживань, необхідні час і підтримка.

·       Те, як ви самі долаєте кризу і як реагуєте на почуття й поведінку вашої дитини, буде мати величезний вплив на її здатність пережити важкі події.

·       Розповідайте дитині про факти події доступною для її розуміння мовою.

Але якщо ви стурбовані станом вашої дитини або відчуваєте, що не справляєтеся самостійно, звертайтесь по професійну пораду. Доречним початком у такій справі може стати відвідування.

Використана література:

Методичні рекомендації для практичних психологів: Психологічна допомога особистості з посттравматичним синдромом/Уклад.І.Я.Мельничук, О.В.Цапенко – Кіровоград: Видавництво Кіровоградського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти імені Василя Сухомлинського,2006. – 52 с.

Соціально-педагогічна та психологічна робота з дітьми у конфліктний та пост конфліктний період: метод.рек./Н.П.Бочкор та ін.. – К.:МЖПЦ «Ла Стада-Україна», 2014.- 84 с.

http://childdevelop.com.ua/articles/psychology

 

Пам’ятка - порадниця: «Формування стресостійкості людини в екстремальних умовах»

Стресостійкість дозволяє людині протистояти психологічнии перевантаженням без негативних наслідків для своєї психіки і оточуючих. Для формування стесостійкості в екстремальних умовах слід виконати кілька завдань:

1.     Аналіз ситуації.
Як не дивно, для того щоб розвинути стресостійкість, перше, що слід зробити, - навчитися аналізувати стресові ситуації. Наскільки вона вплине на ваше життя? Чи так важливе рішення проблеми в даний момент? Оберіть першочергові завдання.

2.     Вихід емоцій. Доведено, що негативним емоціям потрібен вихід. З цією метою поділіться переживаннями з близькими, рухайтеся, танцюйте, малюйте, займіться улюбленою стравою.

3.     Виконуємо вправи. Дивіться на життя позитивно. Використовуйте аутотренінг: «Я спокійний. Все буде добре», якщо ви віруюча людина – помоліться, застосуйте техніки релаксації, вправи з йоги, чи просто поспіть.

4.     Четвертий урок стресостійкості: піклуємося про своє здоров'я
У здоровому тілі - здоровий дух. Якщо ви хворієте, відчуваєте почуття голоду, терпіть головний або будь-яку іншу біль, будь-яка дрібниця здасться вам великий проблемою, змусить вас понервувати.

5.     П'ятий урок стресостійкості: агресії - ні! Тривале внутрішнє напруження знижує самоконтролю людини, але агресія не вирішить проблему тож шукайте раціональні шляхи.